Вчора на територію Закарпатської області залетіли 11 ворожих безпілотників типу «Shahed». Частину повітряних цілей вдалося знищити силам оборони, однак сама атака стала сигналом про те, що навіть тилові регіони більше не можуть вважати себе повністю захищеними від повітряних загроз.
Після масованої атаки у соціальних мережах традиційно активізувалися дискусії щодо ефективності роботи військових підрозділів, які забезпечують захист неба над Закарпаттям.
Однак головне питання сьогодні має звучати інакше:
Чи достатньо місцеві ради та обласна влада фінансують підрозділи, які щодня працюють над протидією ворожим безпілотникам?
Саме від рівня фінансування напряму залежить якість виконання бойових завдань. Йдеться не лише про техніку чи паливо, а про комплексне забезпечення мобільних вогневих груп, транспортних засобів, засобів зв’язку, тепловізійного обладнання, систем спостереження, засобів радіоелектронної боротьби, навчання та підготовки особового складу.
На практиці саме місцеві бюджети сьогодні можуть оперативно закривати значну частину потреб підрозділів, які несуть службу на території області. І поки частина суспільства обговорює роботу військових після кожної атаки, варто ставити питання і до органів місцевого самоврядування: скільки коштів реально виділяється на безпеку громад та захист неба над Закарпаттям?
Особливо гостро це питання постає після вчорашньої атаки, яка стала наймасованішою для області від початку повномасштабної війни. Адже ефективна протидія повітряним загрозам — це не лише професіоналізм наших мужніх військових, а й наявність необхідного фінансування, технічного забезпечення та підтримки з боку місцевої влади.
Сьогодні питання безпеки вже не може бути другорядним для сільських, міських та районних рад, а також для Закарпатської обласної військової адміністрації.
Підтримка підрозділів, які займаються захистом області від повітряних атак, має бути одним із ключових пріоритетів на всіх рівнях влади.
Тому замість емоційних оцінок роботи наших військових у соцмережах суспільству варто говорити про конкретні речі: наскільки громади готові вкладати ресурси у власну безпеку та чи відповідає нинішній рівень фінансування тим викликам, з якими вже стикається Закарпаття.
